Епштейн Барр симптоми у дорослих і дітей

Перші прояви інфекції Епштейна — Барр часто нагадують звичайну застуду: трохи дере горло, на другу добу піднімається температура, до вечора хочеться лягти раніше. Через тиждень у частини людей «застуда» не минає, а навпаки — повертається втомою, яка не знімається сном. Саме тоді й варто подумати, що це може бути не ГРВІ, а вірус Епштейна — Барр (EBV, герпесвірус людини 4-го типу), і подивитися на симптоми уважніше.

Я лікар, і в практиці найчастіше бачу два сценарії. Перший — мама приводить підлітка, який два тижні «не може вийти з температури», горло вкрите білуватим нальотом, а шия здається товстішою через збільшені лімфовузли. Другий — доросла людина, яка скаржиться на тривалу слабкість після перенесеної «ангіни», і вже не вірить, що це просто перевтома на роботі. Епштейн Барр симптоми в обох випадках схожі, але відрізняються за силою і тривалістю.

Нижче — детальний розбір: як проявляється хвороба, чим інфекція у дитини відрізняється від дорослої, які аналізи реально потрібні і коли з температурою 37,5 вже варто йти до лікаря, а не чекати «поки само мине».

Як виглядають симптоми Епштейна Барр у дорослих і дітей: основні групи

Клінічна картина EBV-інфекції залежить від віку, імунітету і того, перша це зустріч із вірусом чи повторна реактивація. Але є стабільний набір ознак, на які лікарі звертають увагу в першу чергу.

Група симптомів	Що відчуває пацієнт	Коли з’являється
Загальна інтоксикація	Температура 37,5–39,5 °C, ломота в тілі, головний біль, відсутність апетиту	З 1–3-го дня хвороби
Лімфопроліферативний синдром	Збільшені й болючі лімфовузли на шиї, потилиці, під щелепою, іноді — в пахвах	З 3–5-го дня, тримаються 2–4 тижні
Ураження ротоглотки	Біль у горлі, наліт на мигдаликах, збільшені мигдалини, неприємний запах з рота	З 2–4-го дня
Гепатолієнальний синдром	Важкість у правому підребер’ї, збільшена печінка і/або селезінка за УЗД, жовтяничність шкіри в рідкісних випадках	З 7–10-го дня, зберігається до 1–2 місяців
Астеновегетативний синдром	Виражена слабкість, пітливість уночі, знижена працездатність, «туман у голові»	З 2–3-го тижня, може тривати 2–6 місяців
Шкірні прояви	Дрібна висипка, особливо після прийому ампіциліну або амоксициліну, рідко — кропив’янка	На 4–10-й день, частіше у дітей

У маленьких дітей до 5 років інфекція часто протікає як «мононуклеоз без ангіни»: помірна температура, невелике збільшення лімфовузлів, нежить. Батьки списують стан на прорізування зубів або застуду в садочку. У підлітків і дорослих, навпаки, класична картина розгортається повноцінно — з нальотами, високою температурою і тривалою втомою.

Тривалість гострого періоду — у середньому 14–21 день. Але у 1 з 10 пацієнтів слабкість і збільшені лімфовузли тримаються до 3–6 місяців. Це називають «постмононуклеозним синдромом», і саме він найчастіше змушує шукати в інтернеті запит «епштейн барр симптоми» вже після того, як гостра фаза закінчилася.

Кілька практичних ознак, які мають насторожити:

температура тримається понад 7 днів і не знижується типовими жарознижувальними;
мигдалики вкриті білим або сіруватим нальотом, який важко зняти шпателем;
на шиї з одного або двох боків видно «шишки» — лімфовузли розміром від квасолини до волоського горіха;
після прийому амоксициліну (його часто призначають при ангіні) з’являється висипка по всьому тілу;
тягне або коле в лівому підребер’ї — це може бути реакція селезінки.

Епштейн Барр: симптоми у дитини і дорослого — чим відрізняються

Вірус Епштейна — Барр однаково вражає і дітей, і дорослих, але чим старша людина, тим важче зазвичай протікає перша зустріч із ним. Це пов’язано з тим, що у дорослої імунна система реагує сильнішою запальною відповіддю — більше цитокінів, більше ураження лімфоїдної тканини, довше відновлення.

Кілька типових відмінностей, які я пояснюю батькам і дорослим пацієнтам.

Ознака	У дитини 3–10 років	У підлітка й дорослого
Початок	Поступовий, часто як ГРВІ	Гострий, з різким підйомом температури до 39 °C і вище
Ангіна з нальотом	Зустрічається у 20–30% випадків	Зустрічається у 60–80% випадків
Лімфовузли	Помірно збільшені, без болю	Виражений лімфаденіт, шия «набрякає»
Збільшення селезінки	Рідко, за УЗД — у 15–20%	Часто, у 40–50% пацієнтів
Висип після антибіотика	Типова висипка при прийомі ампіциліну	Така ж висипка, але інтенсивніша, може свербіти
Відновлення	7–14 днів, рідко — скарги на втому	3–6 тижнів гостра фаза, до 3–6 місяців — астенія

В окрему групу варто винести реактивацію EBV — коли вірус «прокидається» у носіїв через стрес, недосип, іншу інфекцію. У такому разі класичної ангіни і високої температури може не бути. Замість цього — хронічна втома, субфебрильна температура 37,0–37,3 °C, збільшені лімфовузли, часті ангіни, біль у м’язах. Цей стан іноді називають «хронічна EBV-інфекція», хоча офіційно сучасні класифікації частіше використовують термін «реактивація герпесвірусної інфекції».

У підлітків і молодих дорослих (15–25 років) найчастіше трапляється класичний інфекційний мононуклеоз. Саме у цій віковій групі описані випадки розриву селезінки через травму або активний спорт — тому лікарі настійно рекомендують уникати контактних видів спорту і важких навантажень щонайменше 3–4 тижні від початку хвороби.

Люди похилого віку заражаються рідше, але якщо це відбувається, симптоми можуть нагадувати гепатит — переважає жовтяниця, біль у правому підребер’ї, підвищення АЛТ і АСТ. У моїй практиці був випадок, коли 60-річного пацієнта спочатку лікували від токсичного гепатиту, і тільки аналіз на антитіла до EBV розставив усе по місцях.

Які аналізи реально показують Епштейн Барр: розбір без паніки

Класичний клінічний аналіз крові при гострій EBV-інфекції показує три речі, які важливо побачити одночасно: лейкоцитоз (підвищення загальної кількості лейкоцитів), лімфоцитоз (частка лімфоцитів більше 40–50%) і так звані атипові мононуклеари — великі клітини з широкою цитоплазмою, які є зміненими Т-лімфоцитами. За нормального перебігу їх понад 10% від загальної кількості лімфоцитів. Цей простий тест доступний у будь-якій поліклініці і коштує в середньому 150–250 грн.

Але для підтвердження саме вірусу Епштейна — Барр використовують серологію — аналіз на антитіла. Це важливо, бо атипові мононуклеари можуть бути і при цитомегаловірусі, токсоплазмозі, ВІЛ-сероконверсії, деяких автоімунних станах.

Ключові маркери, які дивимося в крові:

IgM до капсидного антигену (VCA-IgM) — позитивний з 1–2-го тижня, зникає через 1–2 місяці. Це головний маркер гострої інфекції.
IgG до капсидного антигену (VCA-IgG) — з’являється на 2–4-му тижні, зберігається довічно. Показує, що людина зустрічалася з вірусом.
IgG до ядерного антигену (EBNA-IgG) — з’являється через 2–4 місяці від початку хвороби і також залишається на все життя. Його відсутність у перші місяці при позитивних VCA-IgM — ще одна ознака гострої фази.
ПЛР до ДНК EBV у крові — показує наявність самого вірусу. Кількісна ПЛР (вірусне навантаження) особливо важлива при підозрі на реактивацію.

Спроба розібратися в антитілах самому — найчастіша причина паніки. Люди бачать «IgG позитивний» і думають, що хвороба активна. Насправді це просто «шрам» від перенесеної інфекції. Лікар дивиться на комбінацію: позитивний VCA-IgM плюс негативний EBNA-IgG — це свіжа інфекція. Позитивний VCA-IgG і позитивний EBNA-IgG — людина давно зустрічалася з вірусом і зараз може бути повністю здорова.

Біохімія крові (АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза) допомагає оцінити, чи зачепив вірус печінку. Це важливо: при мононуклеозі трансамінази можуть підвищуватися у 2–10 разів навіть без жовтяниці. УЗД черевної порожнини — стандарт для оцінки розмірів печінки і селезінки.

За даними Американської асоціації сімейних лікарів, у 80–90% випадків для підтвердження діагнозу достатньо клінічної картини, загального аналізу крові з формулою і тесту на VCA-IgM. ПЛР і розширену серологію призначають, коли клініка незрозуміла або є підозра на реактивацію.

7 кроків: що робити, якщо підозрюєте у себе Епштейн Барр

Цей покроковий план підходить і для дорослого, і для батьків, які ведуть дитину. Його мета — не займатися самолікуванням, а вчасно звернутися по допомогу і не пропустити ускладнень.

Крок 1. Визначте «червоні прапорці» вдома

Виміряйте температуру вранці та ввечері протягом 3 днів. Запишіть у блокнот, коли саме піднімається (часто це вечір), і чи знижується після парацетамолу або ібупрофену. Зверніть увагу на розмір лімфовузлів: якщо вони збільшуються день у день, а не зменшуються — це привід не чекати, а записатися до лікаря протягом 24–48 годин. Якщо є висипка, нудота, біль у правому або лівому підребер’ї, жовтяниця склер — звертатися треба того ж дня.

Крок 2. Запишіться до сімейного лікаря або педіатра

Поясніть реєстратору, що турбує тривала температура і збільшені лімфовузли — це допоможе потрапити на прийом у перші 1–2 дні, а не через тиждень. З собою візьміть результати попередніх аналізів, якщо вони є, і список ліків, які приймали останні 2 тижні (це важливо через висипку після амоксициліну).

Крок 3. Здайте мінімум аналізів

Бюджетний мінімум на цей етап — близько 400–700 грн у приватній лабораторії. До нього входять: загальний аналіз крові з формулою і підрахунком атипових мононуклеарів, АЛТ, АСТ, білірубін. Якщо лікар підозрює саме EBV — додайте тест на VCA-IgM і VCA-IgG. Це дасть відповідь, чи це гостра інфекція, чи давня, чи реактивація.

Крок 4. УЗД черевної порожнини — обов’язково

Збільшення селезінки — одна з ключових знахідок при мононуклеозі. Це важливо не тільки для діагнозу, а й для безпеки: лікар дасть чіткі рекомендації, скільки тижнів не можна піднімати важке, займатися контактними видами спорту, їздити на велосипеді по нерівній дорозі. УЗД коштує орієнтовно 350–500 грн і займає 15–20 хвилин.

Крок 5. Не приймайте амоксицилін і ампіцилін

Якщо лікар або ви самі призначили антибіотик при «ангіні» і через 4–10 днів з’явилася висипка — це класична ознака EBV. Антибіотик потрібно відмінити, висипка зазвичай проходить сама за 3–7 днів. При сильному свербінні лікар може призначити антигістамінний препарат (цетиризин, лоратадин). Цей крок обов’язковий, бо висипка лякає і штовхає до непотрібних аналізів «на все підряд».

Крок 6. Дотримуйтесь режиму «спокій + рідина»

Специфічного противірусного препарату від EBV із доведеною ефективністю для неускладнених випадків немає. Лікування — симптоматичне: жарознижувальні при температурі вище 38,5 °C, рясне тепле пиття, відпочинок, легка їжа без жирного і смаженого (бо печінка і так навантажена). У дорослих часто додають гепатопротектори на основі урсодезоксихолевої кислоти курсом 1–2 місяці, але це вирішує лікар за результатами біохімії.

Крок 7. Спостерігайтеся 3–6 місяців

Навіть після нормалізації аналізів і самопочуття контрольний огляд із повтором АЛТ, АСТ і загального аналізу крові варто зробити через 1, 3 і 6 місяців. У 10–15% пацієнтів зберігається підвищена стомлюваність, «туман у голові», пітливість уночі. Це не ускладнення, а нормальний період відновлення імунної системи. Якщо симптоми не йдуть через 6 місяців, варто обговорити з лікарем розширене обстеження, включно з імунограмою і повторною ПЛР.

Як відрізнити Епштейн Барр від звичайної застуди, ангіни та COVID-19

На практиці EBV найчастіше плутають із трьома станами. Поясню, на що звертати увагу, щоб не витрачати час на непотрібні антибіотики.

Звичайна ГРВІ. Характерні нежить, чхання, біль у горлі без нальотів, температура 37,0–38,0 °C, яка знижується за 3–5 днів. Лімфовузли збільшені помірно, тільки під щелепою. При EBV нежить зазвичай відсутній, натомість є виражений наліт на мигдаликах і лімфаденіт на шиї, потилиці, іноді — в пахвах.

Бактеріальна ангіна. Біль у горлі сильний, мигдалики з гнійними «пробками» білого або жовтого кольору, температура висока, але лімфовузли збільшені локально, тільки під щелепою. У загальному аналізі крові — нейтрофільоз, а не лімфоцитоз. Антибіотик (амоксицилін, азитроміцин) зазвичай дає полегшення через 24–48 годин. Якщо поліпшення немає і в крові переважають лімфоцити — шукайте EBV.

COVID-19 та інші ГРВІ. Характерні втрата нюху, сухий кашель, біль у м’язах, може бути діарея. Лімфовузли збільшуються рідко, нальотів на мигдаликах зазвичай немає. Швидкий тест на COVID допомагає розрізнити. Але бувають і поєднані інфекції: одночасне зараження EBV і SARS-CoV-2 нині не рідкість, і тоді симптоми «нашаровуються» одне на одне.

Є ще один нюанс, про який варто знати. Вірус Епштейна — Барр тривалий час залишається в В-лімфоцитах і може реактивуватися через роки після першого епізоду. Тому, якщо у вас уже був мононуклеоз, а тепер знову збільшилися лімфовузли і тримається субфебрильна температура без причини — це привід перевірити не тільки EBV, а й щитоподібну залозу, ревматологію, хронічні інфекції.

Якщо у вашому випадку провідною скаргою залишається тривала втома, додатково варто обговорити з лікарем диференціальну діагностику з такими станами, як хронічна активна EBV-інфекція, лімфоми, автоімунні захворювання. Це не для самостійного пошуку діагнозу, а щоб розуміти, які ще напрямки обстеження може запропонувати фахівець.

Епштейн Барр у дітей: чому батьки часто пропускають перші ознаки

У малюків до 3 років EBV зазвичай протікає як легка застуда без температури. Дитина трохи вередує, погано спить, у неї знижується апетит, може з’явитися невеликий нежить. Багато батьків не звертаються по допомогу, і це зазвичай не страшно — імунна система справляється сама. До 5 років близько 50% дітей мають антитіла до EBV, тобто вже перенесли інфекцію, часто навіть не помітивши цього.

Інша ситуація у дітей 5–12 років. Тут мононуклеоз може починатися як ангіна — з температури 38,5–39,5 °C, болю в горлі, відмови від їжі. Лікар оглядає горло, бачить нальоти і часто призначає антибіотик. Через 5–9 днів з’являється висипка по всьому тілу — це класична реакція на амоксицилін при EBV, і вона не означає алергію на антибіотик на все життя. Антибіотик відміняють, висипка йде за тиждень.

Окрема ситуація — діти, які займаються спортом. Для них важливо вчасно зробити УЗД селезінки. Селезінка при мононуклеозі збільшується у 2–3 рази і стає вразливою: навіть невеликий удар м’ячем, падіння з велосипеда, різкий стрибок може спричинити її розрив. Це рідкісне, але небезпечне ускладнення, яке вимагає негайної операції. Тому спорт — табу на 3–4 тижні від початку хвороби, навіть якщо дитина почувається добре.

У школярів і підлітків, які перенесли мононуклеоз, у 2–3 рази підвищується ризик розвитку синдрому хронічної втоми. Це не «лінь» і не «вигадка», а реальний стан із порушенням роботи імунної системи і нервової регуляції. Зазвичай він проходить за 6–12 місяців, але вимагає спостереження у педіатра або імунолога.

Епштейн Барр у дорослих: коли це не просто «тривала застуда»

У дорослих EBV найчастіше проявляється класичним інфекційним мононуклеозом — з високою температурою, нальотами на мигдаликах, лімфаденітом. Але є кілька сценаріїв, з якими пацієнти приходять не відразу, а через місяць-два після «застуди».

Перший сценарій — постмононуклеозна астенія. Людина перехворіла «ангіною», нібито одужала, але втома не минає, працездатність впала вдвічі, збільшені лімфовузли на шиї періодично з’являються і зникають. Це класика. Зазвичай стан нормалізується за 3–6 місяців, але без спостереження і підтримки може затягнутися на рік.

Другий сценарій — реактивація на тлі стресу, недосипу, іншої хвороби. Симптоми м’якші: температура 37,0–37,3 °C, біль у горлі без нальотів, лімфовузли трохи збільшені, але є виражена слабкість, пітливість уночі, «туман у голові». Тут важливо не списувати все на «нерви» і «вигорання», а здати аналізи — VCA-IgG, EBNA-IgG і ПЛР. Якщо ДНК вірусу визначається в крові в кількості понад 1000 копій/мл — це потребує обговорення з лікарем тактики лікування.

Третій сценарій — EBV і печінка. У 5–10% дорослих мононуклеоз протікає з вираженим гепатитом: АЛТ і АСТ підвищуються в 5–10 разів, з’являється жовтяниця, біль у правому підребер’ї. Це схоже на гострий вірусний гепатит, і лікарі часто перевіряють маркери гепатитів A, B, C. Але при EBV-гепатиті прогноз сприятливий — функція печінки відновлюється за 2–3 місяці.

Є також рідкісні, але важливі ускладнення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, міокардит, ураження нервової системи (менінгіт, енцефаліт, синдром Гієна — Барре). Усе це привід для стаціонарного лікування, а не домашнього спостереження.

Міфи про Епштейн Барр, які заважають вчасно лікуватися

Навколо EBV існує чимало стереотипів, які тільки шкодять. Розберу ті, з якими стикаюся найчастіше.

Міф 1. «Якщо антитіла IgG позитивні — треба терміново лікуватися». Ні. VCA-IgG і EBNA-IgG — це «пам’ять» імунної системи про зустріч із вірусом. Вони залишаться позитивними на все життя у 90–95% дорослого населення Землі. Лікувати потрібно не аналіз, а людину: якщо є скарги, дивимося на IgM і ПЛР.

Міф 2. «Від EBV треба приймати противірусні, як від герпесу». Ацикловір і валацикловір пригнічують розмноження EBV у пробірці, але клінічні дослідження не показали, що вони скорочують тривалість мононуклеозу або полегшують симптоми. Їх призначають тільки при важких, загрозливих для життя формах. Для звичайного перебігу — симптоматичне лікування.

Міф 3. «Після мононуклеозу не можна займатися спортом усе життя». Ні. Обмеження стосуються тільки періоду збільшеної селезінки — зазвичай 3–4 тижні від початку хвороби. Після контрольного УЗД і нормалізації розмірів селезінки спорт дозволено. Більше того, помірні фізичні навантаження прискорюють відновлення.

Міф 4. «EBV — це на все життя, він не лікується». Вірус дійсно залишається в організмі, але імунна система тримає його під контролем. У 95% носіїв вірус жодного разу не реактивується. Навіть у тих 5%, у кого бувають епізоди реактивації, стан зазвичай контролюється способом життя і спостереженням у лікаря.

Міф 5. «Якщо довго тримається температура після ангіни — це ускладнення на серце». Скоріше за все — ні. Тривала субфебрильна температура і слабкість після перенесеної ангіни з нальотами у 8 з 10 випадків — це саме EBV, а не ревматизм. Ревматизм розвивається у 1–3% нелікованих стрептококових ангін, і його ознаки з’являються зазвичай через 2–4 тижні, а не через 1–2 місяці.

Як захистити себе і родину від важкого перебігу EBV

Вакцини від вірусу Епштейна — Барр на сьогодні не існує, хоча розробка триває. Універсального способу уникнути зараження теж немає — вірус передається через слину, поцілунки, спільний посуд, іграшки, іноді — повітряно-крапельним шляхом. До 25 років антитіла до EBV має близько 90% людей. Але зменшити ризик важкого перебігу цілком реально.

Поради, які дають сімейні лікарі та інфекціоністи.

Не цілуйтеся з людиною, у якої «ангіна» і збільшені лімфовузли, навіть якщо це ваша дитина.
Не давайте дітям спільні пляшечки, соски, іграшки, які побували в роті в іншої дитини.
Якщо в сім’ї хтось хворіє на мононуклеоз — виділіть йому окремий рушник, посуд, чашку. Це стандартна гігієна, не ізоляція.
Підтримуйте імунітет: повноцінний сон 7–9 годин, фізична активність, достатня кількість білка і овочів у раціоні, контроль рівня вітаміну D.
Якщо у дитини тривалий час тримається температура без зрозумілої причини — не відкладайте візит до лікаря. Рання діагностика дозволяє уникнути ускладнень і зайвих антибіотиків.

Часті запитання (FAQ)

Скільки тримається температура при Епштейн Барр?

У середньому 7–14 днів, у важких випадках — до 3 тижнів. Якщо температура не знижується після 14 днів адекватного лікування, лікар призначає додаткове обстеження, щоб виключити бактеріальне ускладнення або реактивацію інфекції.

Чи можна заразитися Епштейн Барр повторно?

Повторне зараження трапляється рідко, бо імунна система зберігає антитіла. Але реактивація «старого» вірусу можлива при зниженні імунітету, стресах, інших захворюваннях. Вона проявляється слабкістю, субфебрильною температурою, збільшеними лімфовузлами.

Чи обов’язково здавати ПЛР на Епштейн Барр?

Ні, для первинної діагностики зазвичай достатньо клінічного аналізу крові з формулою і тесту на VCA-IgM. ПЛР призначають, коли картина незрозуміла, є підозра на реактивацію або потрібно оцінити вірусне навантаження при лікуванні.

Чи можна займатися спортом після мононуклеозу?

Так, але тільки після контрольного УЗД, яке підтвердить нормальні розміри селезінки. Зазвичай це 3–4 тижні від початку хвороби. Контактні види спорту і важкі навантаження в період збільшеної селезінки категорично протипоказані через ризик розриву.

Чи правда, що EBV може спричинити рак?

EBV пов’язаний із підвищеним ризиком деяких лімфом (зокрема лімфоми Беркітта), раку носоглотки і лімфоми Ходжкіна. Але це не означає, що кожен носій захворіє — ризик залишається низьким і залежить від генетики, способу життя і супутніх факторів. Для звичайної людини з нормальним імунітетом ці ризики мінімальні.

Чи потрібно лікуватися, якщо аналізи показали тільки IgG?

Ні. Сам по собі позитивний IgG до EBV — не привід для лікування. Це свідчення того, що ви колись перенесли інфекцію. Лікують не аналіз, а клінічну картину: якщо є скарги і підтверджена реактивація, тоді так.

Як довго відновлюватися після мононуклеозу?

Гостра фаза триває 2–3 тижні. Повне відновлення у дорослих — 1–3 місяці, у деяких — до 6 місяців. Слабкість і знижена працездатність у цей період — нормальне явище, а не ускладнення. Важливо не форсувати навантаження і дати організму час.

Чи можна приймати антибіотики при Епштейн Барр?

Антибіотики не діють на віруси і при EBV призначаються тільки при підтверджених бактеріальних ускладненнях — наприклад, стрептококовій ангіні, отиті, синуситі. Амоксицилін і ампіцилін при мононуклеозі протипоказані через високий ризик висипки.

Чи передається Епштейн Барр статевим шляхом?

Вірус знаходиться в слині, крові і спермі, тому теоретично може передаватися статевим шляхом. Але основний шлях передачі — через слину: поцілунки, спільний посуд, дитячі іграшки. Тому EBV часто називають «хворобою поцілунків», особливо у підлітків.

Чи можна повторно заразити свою дитину, якщо я сам переніс EBV у дитинстві?

Імовірність дуже мала, бо у вас уже є антитіла. Але при тісному контакті (наприклад, облизування ложки, якою годуєте малюка) ризик передачі існує. Тому не варто облизувати дитячий посуд і соски — це правило стосується не тільки EBV, а й інших інфекцій.

Якщо підсумувати практично: Епштейн Барр симптоми — це насамперед тривала температура, біль у горлі з нальотами, збільшені лімфовузли і втома, яка тримається тижнями. Якщо такий набір з’явився, не чекайте «поки само мине» і не призначайте собі антибіотики — зверніться до сімейного лікаря, здайте загальний аналіз крові з формулою і тест на антитіла. Це дозволить точно встановити діагноз, уникнути ускладнень і спокійно пройти період відновлення.

Епштейн Барр симптоми: що відчуває дорослий і дитина